Головна » Статті » Видатні випускники реального училища » Осмьоркін О. О.

Осмьоркін Олександр Олександрович
Осмьоркін Олександр Олександрович Дата народження 8 грудня 1892 Місце народження Єлисаветград (тепер Кіровоград). Дата смерті 25 червня 1953 р. Місце смерті Москва.
Дитинство майбутнього митця пройшло в будинку рідного дядька Якова Васильовича Паученка, відомого українського архітектора-будівничого Єлисаветграда (1994 року саме в цьому приміщенні було відкрито художньо-меморіальний музей митця). Як згадував сам О.Осмьоркін:« «Мій дядько привіз iз собою у провінційне місто стійку прихильність до живопису його сучасників (до К. Коровіна), а разом з нею немало малюнків, етюдів та краєвидів. Замилування мистецтвом ламало в мені заповідь синівського послуху. Я став мріяти про заняття живописом». » Саме в будинку Якова Паученка майбутній професор живопису О. Осмьоркін знайде свої мистецькі уподобання. Спочатку він захопиться театром, приймаючи активну участь у домашніх виставах, які так полюбляв його дядько. То були сцени з українського побуту і класичний театр Шекспіра та Шиллера, фрагменти російської драми і лялькові вистави. Емоційні переживання того часу фіксують малюнки О. Осмьоркіна 1900-х рр. «Романтична сцена», «Ляльковий театр», «Арлекін і Коломбіна» та спогади сучасників. Першим наставником малювання юного Олександра став український художник-передвижник Ф. Козачинський, що викладав у рисувальних класах при Єлисаветградському земському реальному училищі. У 1910 році О. Осмьоркін вступає до Петербурзької школи Товариства заохочення мистецтв при Академії (клас М. Реріха), де вчиться напротязі року. У 1911 році Осмьоркін вступає до Київського художнього училища, де отримує ґрунтовну художню освіту, знайомиться з сучасними українськими митцями. Ще цього ж року на так званій «Незалежній виставці» в Києві Осмьоркін познайомився з творами Іллі Машкова (фундатора групи московських живописців «Бубновий валет»), що мало вирішальне значення на долю митця. У 1913 році, не завершивши навчання в Київському художньому училищі, О. Осмьоркін вирушає до Москви, са́ме в школу Іллі Машкова, а вже починаючи від наступного, 1914 року, бере участь у виставках московського митецького об'єднання «Бубновий валет» (був його наймолодшим членом), до якого входили живописці, що гордо називали себе «російськими сезаністами». Відтоді доля художника пов'язана з Москвою і Петроградом, хоча і з рідною Україною митець не поривав. У коло знайомств Осмьоркіна увійшли тодішні митці-авангардисти — С. Єсенін, О. Мандельштам, А. Ахматова (її портрет роботи О.Осмьоркіна 1937 року знаходиться в Літературному музеї в Москві), П. Кончаловський, А. Лентулов, В. Купрін. В квартирі Осмьоркіна завжди гамірно і повно різного мистецького люду, нестихаючі дискусії про творчість, події сучасності; подеколи на дверях з'являється інтригуюча табличка «Запрошую на вареники», але коли друзі розходяться, художник залишається на самоті, точніше наодинці зі своїм мольбертом, фарбами і пензлями. По Жовтневому перевороту, в період від 1918 до 1948 рр. Олександр Осмьоркін активно працює на педагогічній ниві — викладає у Вільних художніх майстернях, Ленінградській Академії мистецтв, Московському державному академічному художньому інституті ім. В.І. Сурікова. Олександр Олександрович виховав цілу плеяду відомих художників, серед яких — народні художники СРСР П.Н. Крилов і Є.Є. Моісеєнко, народний художник Білорусі Е.А. Зайцев, народні художники Вірменії М.А.Асламазян і М.М.Абегян, заслужені художники Росії О.Ю. Нікич і М.П. Кончаловський та чимало іншіх.
Під час Другої Світової війни перебував в евакуації в Татарстані. Вільна манера митця і спрямованість педагога Осмьоркіна на формування всебічної особистості багатьом не подобалась. Саме тому митець зазнає серйозних утисків від влади у 1946—53 роках. 1947 року після організованої травлі 55-річний Осмьоркін змушений відмовитись від активної викладацької і виставкової діяльності через висунуті проти нього звинувачення у формалізмі та пропаганді західних буржуазних віянь. Олександру Осмьоркіну було заборонено приймати замовлення та продавати свої твори, проти нього розпочато судовий процес, який затягнувся до 1952 року. Незважаючи на тяжку хворобу, викликану трагічними подіями в його житті, художник продовжував працювати до кінця. Помер Олександр Осмьоркін 25 червня 1953 року під час роботи над пейзажем у Плесково під Москвою. Похований на Ваганьковському цвинтарі в Москві. 
Категорія: Осмьоркін О. О. | Додав: Milena (12.03.2010)
Переглядів: 958 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]